Підписуйтесь на розсилку статей для HR і рекрутерів! Будьте в тренді з Hurma ;)
Я даю свою згоду на обробку Персональних Даних у відповідності з Політикою конфіденційності та приймаю Угоду користувача
За даними Mercer, 83% компаній досі переважно використовують рівномірне підвищення бюджету, тоді як лише 15% уже перейшли до стратегічно диференційованих моделей.
І навіть якщо в стабільні часи ми можемо дозволити собі “справедливість для всіх”, то при кризових умовах працює інше правило: ресурс спрямовується туди, де він дає найбільший ефект.
Це означає, що компанія має чітко розуміти, які ролі:
І вже на цій основі будувати політику перегляду. Без цього будь-яке рішення про підвищення перетворюється на реакцію на тиск або страх втрати.
Коли бізнес опиняється в кризі, перша реакція часто проста: тимчасово припинити будь-які підвищення зарплат. Це виглядає логічно — витрати під контролем, бюджет не роздувається, ризики менші.
Але проблема в тому, що таке рішення працює тільки на короткій дистанції.
Через кілька місяців починають проявлятися наслідки. Найсильніше це б’є по тих співробітниках, які реально тягнуть на собі результат. Вони бачать, що їхній вклад не конвертується ні в гроші, ні в розвиток. Зовні все виглядає нормально: люди не звільняються, задачі виконуються. Але рівень залученості падає.
Другий ефект — відкладений відтік. Поки ринок слабкий, люди залишаються. Але як тільки з’являються варіанти, компанія починає втрачати саме тих, кого найскладніше замінити.
Сама по собі зупинка підвищень — не проблема. Проблема в тому, як вона подається і як довго триває.
Якщо компанія чітко пояснює: чому це рішення прийнято, на який період воно діє та що буде далі — люди це зазвичай приймають.
Якщо ж підвищення просто зупинили, це сприймається не як тимчасовий захід, а як сигнал: зростання тут більше не буде. І саме це починає руйнувати мотивацію та довіру значно швидше, ніж сама відсутність грошей.
Інша поширена практика — не підвищувати зарплату, поки людина сама не принесе офер з іншої компанії. З погляду менеджера це виглядає ефективно: платимо більше тільки там, де є реальний ризик втрати.
Але на рівні системи це створює перекоси.
Фактично компанія винагороджує не результат, а поведінку. Виграють ті, хто готовий вести жорсткі переговори або маніпулювати ризиком звільнення. Ті ж, хто працює стабільно і не торгується, залишаються в гіршій позиції.
З часом це змінює культуру: люди починають не розвиватися всередині компанії, а перевіряти ринок, щоб підняти собі зарплату. І в якийсь момент це стає дорожче, ніж системна політика переглядів.
Ще одна типова помилка — намагатися зберегти справедливість через однакові правила для всіх. У стабільні часи це дійсно працює: є грейди, є діапазони, є стандартні підходи.
В кризових умовах все знову змінюється, бо:
Якщо компанія не робить між ними різниці, вона або переплачує там, де це не критично, або недоплачує там, де ризик втрати максимальний.
У результаті з’являється парадокс: формально політика справедлива, але фактично — шкодить бізнесу.
Коли рішення про підвищення виглядають випадковими — сьогодні комусь підняли, завтра комусь відмовили без зрозумілої причини — люди починають шукати пояснення самі. І зазвичай ці пояснення не на користь компанії.
У кризі співробітники готові приймати складні речі: відсутність бюджету, обмеження, навіть заморозку. Але вони не готові працювати в ситуації, де немає зрозумілої комунікації та логіки.
Бо тоді зникає головне — відчуття контролю над власним розвитком.
Саме тут компаніям часто не інструментів. Щоб рішення про перегляд зарплат не виглядали випадковими, HR і керівникам потрібно спиратися на єдину систему даних: бачити історію ролі, зміни у відповідальності, результати оцінювання, динаміку команди й сигнали ризику відтоку.
У цьому контексті система HURMA стає опорою як середовище, у якому збирається база для таких рішень:

Головна перевага такого підходу — централізація. Коли кадрові дані, оцінювання, відсутності, комунікація й аналітика не розкидані між Excel, листуванням і нотатками керівників, компанії простіше пояснювати логіку рішень і повертатися до них у визначений момент, а не діяти ситуативно.
Хочете менше ситуативних рішень і більше зрозумілої логіки? Організуйте бізнес-процеси разом із HURMA.
Рішення про перегляд зарплати варто проводити через чіткий алгоритм. Його завдання — не ускладнити процес, а навпаки: допомогти відділити емоційні рішення від обґрунтованих.
Перш ніж обговорювати конкретну людину, HR і фінанси мають дати відповідь на базове питання: чи може компанія зараз брати на себе нові постійні зобов’язання.
Тобто перед циклом переглядів або перед розглядом індивідуальних кейсів потрібно зафіксувати:
Це важливо, бо часто менеджер іде в розмову зі співробітником без реального розуміння меж. У результаті людина отримує обіцянку, яку компанія не готова виконати, або відмову, яка могла б бути іншою, якби рішення розглядали в межах бюджету, а не на око.
У кризу не всі ролі мають однакову вагу. І це одна з речей, яку компаніям найскладніше чесно проговорити навіть усередині.
В такому випадку корисно розділити ролі щонайменше на три групи:
Цей етап потрібен не для того, щоб поділити людей на важливих і неважливих, а щоб не подивитися на бюджети обʼєктивно.
Багато компаній плутають добрий потенціал людини з підставою для перегляду зарплати. Але в кризових умовах підвищення має спиратися не на припущення, а на вже змінений масштаб внеску.
Щоб ухвалити рішення, менеджеру варто відповісти на конкретні питання, чи:
Формулювання на кшталт “дуже старається”, “виріс як спеціаліст”, “усі задоволені” не допомагають ухвалювати рішення. Для підвищення в кризу потрібні факти: що саме змінилося в ролі і який це дало ефект для команди або бізнесу.
Багато компаній переглядають зарплату тільки тоді, коли стає зрозуміло, що людина може піти. Це поширена практика, але в такому вигляді вона швидко руйнує систему. Натомість ризик втрати варто розглядати як один із факторів, а не як єдиний тригер для рішення.
Що саме треба оцінити:
Це допомагає компанії не чекати, поки співробітник принесе зовнішній офер, а працювати на випередження.
Цей пункт часто недооцінюють, хоча саме він відрізняє керований процес від нескінченних усних обіцянок. Після розмови має бути зафіксовано:
Це знижує напругу і для менеджера, і для співробітника. Людина може не погоджуватися з рішенням, але принаймні бачить, що воно не випадкове.
Щоб не перетворювати кожне рішення на довгу дискусію, компанія може використовувати коротку матрицю пріоритету. Наприклад:
Високий пріоритет для перегляду зарплати, якщо одночасно виконуються три умови:
Середній пріоритет, якщо:
Низький пріоритет, якщо:
Така логіка не вирішує все автоматично, але дає компанії головне — однаковий принцип для різних кейсів.
Найефективніші підходи:
Усі ці інструменти працюють лише за наявності довіри і прозорої логіки рішень. Якщо компанія використовує їх як спосіб постійно відкладати перегляд зарплати, ефект буде зворотний — падіння мотивації і відтік ключових людей.
У кризові періоди компанії найчастіше помиляються не в цифрах, а в підході: або намагаються втримати всіх однаково, або реагують тільки тоді, коли вже пізно. І в обох випадках втрачають контроль.
Насправді ж ключове завдання — вибудувати логіку, в якій зрозуміло: кому, за яких умов і чому.

Я даю свою згоду на обробку Персональних Даних у відповідності з Політикою конфіденційності та приймаю Угоду користувача
Психологічна підтримка та wellbeing: інструменти, метрики й практики для українського бізнесу
Залучення талантів або talent acquisition