Підписуйтесь на розсилку статей для HR і рекрутерів! Будьте в тренді з Hurma 😉
Я даю свою згоду на обробку Персональних Даних у відповідності з Політикою конфіденційності та приймаю Угоду користувача
У сучасному світі секретна інформація стає головним інструментом недобросовісної конкуренції компаній на ринку. Ваш співробітник може систематично передавати інформацію конкурентам, а партнер - впроваджувати розробки вашої компанії у свій бізнес.
Шляхів витоку інформації багато, але вихід один - ввести поняття «комерційної таємниці» в компанії. Що ж воно означає на практиці, як захистити компанію від розголошення секретної інформації та що говорить про це чинне українське законодавство? Сьогодні команда Hurma System відповість на всі ці питання.
Згідно зі статтею 505 Цивільного Кодексу України, комерційна таємниця це, перш за все, секретна інформація. Вона важкодоступна для осіб, які мають справу з таким видом інформації, саме тому вона має комерційну цінність.
Іншими словами, ця конфіденційна інформація дозволяє при реальних або можливих обставин отримати комерційну вигоду її власникові. Це може бути технологічна, технічна, фінансова або економічна інформація, що таїть в собі секрети виробництва.
Якщо згадати рекламу TWIX, то стає зрозуміло, що таке комерційна таємниця без довгих описів. Ролик висміює конфлікт Шеймуса й Ерла, творців батончика TWIX, що розділили його на дві палички, і разом з ним – виробництво. У підсумку, вони побудували заводи поруч і робили абсолютно однаковий продукт, але при цьому продовжували конкурувати. Один виробник робив ліву паличку, а другий – праву. Кожен використовував свою «унікальну» технологію. На ліву паличку карамель лилася хвилями, а на праву – струменями, на ліву шоколад наливався вертикально, а на праву – зверху вниз. Це як раз і є та сама конфіденційна інформація про виробництво, що дозволила Шеймусові й Ерлу бути затятими конкурентами. Пізніше компанія Mars випустила продовження історії, де комерційна таємниця перестала бути секретом.
Законодавство України поділяє інформацію на відкриту і закриту. Комерційна таємниця належить до закритої інформації.
В ч. 2 ст. 21 Закону України «Про інформацію» описано, що конфіденційна інформація - це відомості про фізичну особу або ж дані, до яких обмежений доступ. Конфіденційну інформацію можна поширювати тільки за згодою відповідної особи в певних умовах або ж в інших випадках, що встановлені законом.
Якщо законодавство вже позначило певну інформацію як конфіденційну, то додатково її не потрібно захищати. Це можуть бути такі дані:
В інших випадках, компанія самостійно позначає інформацію, яку вважає конфіденційною. Перше, що потрібно зробити, – документально закріпити, які саме дані компанія відносить до комерційної таємниці. Далі, визначити способи захисту цієї інформації.
Повертаючись до нашого прикладу з паличками TWIX, Шеймус і Ерл повинні були документально зафіксувати способи нанесення карамелі й шоколаду. Адже саме цю інформацію вони вважають власною розробкою.
Згідно ч. 1 ст. 36 Господарського кодексу України комерційна таємниця може містити будь-які дані, які є важливими та цінними, і повинні бути недоступними для інших. Тому така інформація потребує захисту від її розголошення або використання.
Визначмо, яку інформацію компанія може визначити, як конфіденційну:
Стаття 420 Цивільного кодексу України визначає, що комерційна таємниця, поряд з художніми творами й комп'ютерними програмами, – один з об'єктів інтелектуальної власності. Це означає, що майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать тому, хто законно визнаний власником конфіденційної інформації.
Які ж є майнові права на комерційну таємницю? Власник може:
1. Використовувати інформацію, яка становить комерційну таємницю.
2. Вирішувати іншим використовувати конфіденційну інформацію.
3. Не допускати розголошення комерційної таємниці.
Я даю свою згоду на обробку Персональних Даних у відповідності з Політикою конфіденційності та приймаю Угоду користувача
Розберімо покроково, що потрібно зробити для захисту комерційної таємниці, якщо компанія ще не займалася цим питанням.
Крок 1. Необхідно визначити коло осіб, які матимуть у своєму розпорядженні секретною інформацією в компанії. Можна розділити їх на дві групи:
Крок 2. Створити «Договір про нерозголошення конфіденційної інформації» (NDA), що описує порядок доступу до інформації, хто може її використовувати і як, умови поширення. Необхідно встановити відповідальність за порушення для кожного, хто має доступ до інформації. Договір про нерозголошення NDA - це відмінний спосіб юридично позначити права й обов'язки всіх, кому доступні конфіденційні дані.
Які пункти повинні бути в договорі про нерозголошення конфіденційної інформації з працівником:
Приклад договору про нерозголошення ви можете знайти тут: http://www.fg.gov.ua/images/bank/forum/NDA.PDF
Важливо! Вище представлений зразок договору про нерозголошення комерційної таємниці. У кожній компанії пункти документа відрізняються. Щоб правильно прописати всі умови, зверніться до юриста вашої компанії або скористайтеся послугами юридичної консалтингової компанії.
Крок 3. Надати документ на підпис всім співробітникам компанії. Кожному необхідно додатково усно проговорити всі пункти Договору. Співробітник повинен розуміти, що вважається комерційною таємницею і яку відповідальність він понесе в разі невиконання перерахованих умов.
Крок 4. Для зовнішнього кола осіб, що мають доступ до комерційної таємниці, потрібно також розробити Договір NDA. За порушення договору компанія може встановити штрафи. Деякі компанії навіть прописують пункт про кримінальну відповідальність, що може бути ефективним і дієвим методом в боротьбі з розголошенням комерційної таємниці.
Команда Hurma System ретельно вивчила думки юристів з цього приводу і склала порядок дій у разі, якщо інформація все ж вийшла за рамки компанії. Щоб мінімізувати негативні наслідки, потрібно:
1. Зрозуміти хто і яким чином поширив секретну інформацію, зібрати докази.
2. Якщо виявилося, що це був працівник компанії, в залежності від обставин, він несе таку відповідальність: догана, пониження в посаді або звільнення, згідно зі ст. 147 Кодексу законів про працю.
3. У ситуації, коли інформацію розповсюдив партнер компанії, то згідно з Угодою про нерозголошення (якщо там є відповідний пункт), йому може бути складена претензія і виставлений штраф на суму, передбачену NDA.
Справу можна доводити до суду, якщо партнер не виконав ці умови. У такому випадку подається позов про відшкодування та стягнення штрафних санкцій. Уже після відповідного рішення суду, компанія може звернутися до виконавчої служби, щоб примусово стягнути заборгованість.
У серпні цього року всесвітньо відомий французький косметичний бренд L'Oreal визнали винним в крадіжці патенту на систему захисту волосся під час відбілювання у стартапа Olaplex. Суд призначив штраф у 91 млн доларів за порушення пунктів контракту. Ця сума може збільшитися, оскільки журі присяжних довели навмисну крадіжку комерційної таємниці.
Що стосується випадків в Україні, то в цьому році Нацполіція вперше провела повне розслідування по ст. 232 Кримінального кодексу «Розголошення комерційної таємниці». Представники мережі продуктових магазинів АТБ викрили співробітника в продажу конфіденційної інформації конкурентам. За даними АТБ, збиток компанії у зв'язку з цим склав 1,4 млн. гривень. Відзначимо, що співробітник визнав свою провину, компенсував збитки, але до кримінальної відповідальності так і не був притягнутий.
Юристи вважають, що в рамках чинного законодавства компаніям простіше запобігати випадкам розголошення комерційної таємниці, ніж боротися з наслідками. Не завжди можливо довести, хто саме розголосив інформацію і як це вплинуло на діяльність компанії. Договір NDA – це «подушка безпеки» для компанії, але це не означає, що він допоможе уникнути ризиків. Найдієвішим способом буде обмежити коло осіб з доступом до важливої та секретної інформації, витік якої може негативно вплинути на майбутнє компанії.
Я даю свою згоду на обробку Персональних Даних у відповідності з Політикою конфіденційності та приймаю Угоду користувача